Роль сім'ї у
вихованні дітей - велика і відповідальна. Батьки є першими вихователями, які
зміцнюють і загартовують організм дитини, розвивають її мову і мислення, волю і
почуття, формують її інтереси, прагнення, смаки, здібності, виховують любов до
знань, допитливість, спостережливість, працьовитість. А завдання вчителя, у
співпраці з батьком і матір'ю, виховати дитину, знайти ключик до її серця.
Виховання дітей у сім'ї є першоосновою розвитку дитини як особистості. Духовний
вплив батьківського дому на формування її особистості створюється завдяки щирій
материнській ласці, небагатослівній любові батька, домашньому теплу,
піклуванню, затишку і захисту, родинній злагоді.
В. Сухомлинський
вважав, що сім'я - "джерело, водами якого живиться повноводна річка нашої
держави". Але з досвіду роботи, ми знаємо, що не кожна сім'я є саме таким
"джерелом", не всі батьки мають певні знання про виховання дітей.
Родинне виховання
тільки тоді ефективне, коли батьки разом з учителями володіють сучасними
педагогічними знаннями й уміннями, застосовують їх на практиці.
У родинному вихованні
батьки і педагоги як партнери взаємодоповнюють одне одного, співпрацюють,
намагаються скоригувати недоліки, прорахунки у вихованні. Наша співпраця - це
взаємна довіра, повага і доброзичливість. Педагоги допомагають родинам не лише
у випадках, коли батьки відчувають труднощі й потребують кваліфікованих порад.
Вони підтримують доброзичливі стосунки з учнями та їхніми батьками при постійному
спілкуванні; учитель дає батькам певні знання з народної педагогіки,
народознавства; навчає застосовувати набуті навички у вихованні дітей.
|