Коли повертається з вирію зозулька, вже і ліс, і гаї стоять зелені. «Ку-ку, ку-ку!»

—  Чуєте, зозуля кує?— радіють люди. Щодня   більшають   на  деревах   листочки, простягають зелені рученята молоді пагінці. І тут раптом виповзає на листячко страш­на волохата гусінь.

—  Бр-р-р... — тремтить з остраху синиця.

—  Йой! — задкує мухоловка.

—  Тюй-тюй-тюй! — репетує повзик.

А гусінь вже їсть собі ніжне листячко.

—  Треба зозуленьку покликати! — гукає хтось.

—  Тільки вона цієї гусені не боїться...

Прилетіла зозулька і всю гусінь винищи­ла. От добре, що в нашому лісі живе така пташка!