Чистотіл звичайний Стародавні греки помітили, що рослина, яку ми називаємо чистотілом, розквітає з прильотом і вгасає з відльотом ластівок, тому її назвали хелідоніум — травою ластівок. В минулому її використовували в різних країнах Європи як засіб від бородавок, для лікування печінки і жовчного міхура.
У 1896 р. М. М. Денисенксом вперше опубліковано результати успішного лікування витяжкою чистотілу хворих із злоякісними пухлинами. В останні роки введуться більш глибокі дослідження антибластичних властивостей цієї рослини.
Чистотіл звичайний — багаторічна трав'яниста рослина з родини макових (Papaveraceae), 80—100 см заввишки, з коротким кореневищем і жовтогарячим молочним соком. Стебло прямостояче, слаборебристе, як і листки, рідко вкрите волосками, вгорі розгалужене. Листки чергові, світло--зелені, зісподу сизуваті, непарноперисторозсічені, з сидячими зарубчастими частками. Частки округло-яйцеподібні або видовжено-оберненояйцеподібні, біля основи часто звужені. Прикореневі листки більші, довгочерешкові, стеблові — сидячі.
Квітки близько 20 мм у діаметрі, на довгих квітконіжках, правильні, широкорозкриті, зібрані по - 4—5 у зонтикоподібні суцвіття, які виходять з пазух верхівкових листків. Пелюсток чотири, вони золсотисто-жовті, яйцеподібні. Плід —прямостояча стручкоподібна коробочка.
Насіння численне, чорне, крапчасто-виїмчасте, з білим губчастим придатком.
Росте як бур'ян повсюдно, в затінених місцях, у гаях, садах, біля огорож, хат.
Барвінок малий Про барвінок як лікувальний засіб згадували ще Пліній Старший та Діоскорид. У Британській Вест-Індії і на Філіппінах його використовували для лікування діабету, в Бразилії — для зупинки кровотеч й лікування хронічних ран. Неабияке місце займав барвінок у віруваннях слов'янських народів, зокрема в Київській Русі.
Нев'януча зелень рослини та її виняткова живучість привернули увагу людей у середні віки. Барвінку приписували чудодійну силу, вважали його символом вічності і вірності, вірили, що він береже від чортів та відьом.
Барвінок надовго зберігся у весільних обрядах і народних піснях. Особливо велику популярність здобув наприкінці XVIII ст. завдяки Жан-Жаку Руссо, який згадав цю рослину в своєму автобіографічному творі "Сповідь". З ростом слави книги росла популярність барвінку. Після смерті Руссо на його батьківщині
було споруджено пам'ятник, підніжжя якого прикрасили
барвінком.
Барвінок малий — вічнозелений півкущ (ЗО—60 см заввишки) з родини барвінкових (Аросупасеае), з тонким горизонтальним кореневищем до 70 см завдовжки. Стебла повзучі, розгалужені, у вузлах укорінюються. Листки супротивні (3—7 см завдовжки і 2,5 см завширшки), еліптичні, шкірясті, вічнозелені, голі, зверху блискучі, по краях гладенькі. Квітки двостатеві, правильні, пазушні, поодинокі, на довгих квітконіжках. Оцвітина подвійна, п'ятичленна. Чашечка зрослолиста, віночок синій. Плід складається з двох видовжених стручкоподібних частинок.
Поширений в Європі. Росте в листяних лісах, переважно грабових або грабово-дубових, часто утворюючи суцільні зарості. Цвіте у травні—червні.  Бузина чорна З історії дізнаємося, що батько наукової медицини Гіппократ виділяв бузину за сечогінну дію, рекомендував відвар з її коренів для лікування набряків.
У середні віки бузину вважали священним деревом. Вірили, що її плоди дарують довголіття.
Бузина чорна — гіллястий кущ або невелике дерево (5—5,5 м заввишки) з світло-бурою тріщинуватою корою з родини жимолостевих (Саргііоііасеае). Пагони буруваті, всіяні коричневими сочевичками, всередині містять широку, білу, м'яку серцевину. Листки 3 — 5 см завдовжки, супротивні, непарноперисті. Листочки яйцеподібні або яйцеподібнодовгасті, гостропилчасті з косо витягнутою вершиною, по жилках опушені. При розтиранні відчувається неприємний запах. Квітки дрібні, жовтувато-білі, зібрані в щитоподібні волоті з п'ятьма головними гілочками. Віночок п'ятипелюстковий (до 5 мм у діаметрі), тичинок 4—5, маточка одна, зав'язь нижня. Плід — тринасінна кістянка, чорно-ліловий.
Росте в листяних і змішаних лісах, заростях чагарників, на лісових порубах, узбіччі лісових доріг, узліссях, у старих парках, садах, біля жител. Цвіте у червні—липні.
|
