У наш час, коли екологія залишає бажати кращого, все більшої популярності отримують кімнатні рослини. Ці милі квіти створюють позитивний настрій своєю красою, очищають забруднене повітря, зволожують, позбавляють від багатьох мікробів. До того ж, здорові, доглянуті і сильні рослини дають заряд енергії та бадьорості, покращують ауру в приміщенні. Але серед кімнатних рослин є також шкідливі, які не можна тримати в будинку, якщо у вас маленькі діти або є деякі хронічні захворювання. Наприклад, чудова монстера може призвести до отруєння, якщо дитина потягне в рот шматочок листочка. Якщо при пересадці потрапить на шкіру сік рослини, то він може викликати набряк. Це не означає, що такі розкішні квіти не можна тримати в приміщенні. Але читачам Donlcc варто знати про їх особливості, щоб отримати максимальну користь від кімнатних красенів і захистити себе і сім'ю від неприємних несподіванок.
Найнебезпечнішими з них можна назвати: олеандр, плюмерії, строфантус, катарангус, пахіподіум, родедендрон, молочай, броваллію, кротон , Брунфельс. Для спальні підходять меліса, герань, жасмин — вони знімають напругу і дозволяють повною мірою розслабитися і поліпшити якість сну. Також гарні для спальні сансевьера і каланхое. У кожному разі, рослини потрібно ставити подалі від ліжка, незважаючи на всю їхню користь. Покращують енергетику в будинку: пеларгонія, пасифлора, нефролепис, бегонія. Убивають бактерії і віруси: кипарис, лавр, пеларгонія, хлорофітум, диффенбахія. Покращують пам'ять: бергамот, лимон, м'ята, базилік, чебрець. Очищають повітря: хлорофітум, диффенбахія, фікус. Розглянемо деякі з найпопулярніших рослин детальніше.
Кожний робить собі запаси на зиму по-своєму. Ховрах зерно з полів краде й ховає в нору. Навіть особливі комори риє для краденого зерна. Водяний щур забиває віднірки картоплею. До пуда, буває, наносить. Сич на зиму заморожує в дуплі, як у холодильнику, мишей і птахів. В одного такого запасливого сича знайшли якось аж два кілограми лісових мишей. А один горностай склав у своїй норі п’ять водяних щурів, сім полівок, синичку, гадюку, ящірку, тритона, жабу та жука-плавунця! Запасають, як можуть і де можуть. Усі по-різному, але всі для себе: у своїй коморі, у своєму дуплі, у своїй норі. І тільки одні веселі чубаті синички збирають запаси зовсім не так. Хоча вони й веселі, проте й у них бувають чорні дні. Запасають вони, як і всі, безупинно. Жучок, павучок, муха — згодиться. Насіннячко, ягідка, зернятко — підійде. Була б зручною тріщинка в корі, особливо під сучком, куди не проб’ються ні дощ, ні вітер. У лісі дерев не полічити. І на кожному знайдеться затишна тріщинка. З дерева на дерево, із сучка на сучок, від тріщинки до тріщинки. Куди жука, куди зернятко: восени їжі багато. А взимку й висушеному комарику зрадієш. Сотні дерев, тисячі крихітних комірчин. Хіба всі запам’ятаєш? А їх і не треба запам’ятовувати: комори ці для всіх. Хіба не однаково, чий запас ти взимку знайдеш? Ти чийсь склював, а твій хтось забрав. Ти для всіх, і всі для тебе. Чорний день страшний для всіх: кожному потрібно мати запас. А збирати його можна по-різному. Можна, як ховрах і щур,— лише для себе. А можна, як чубата синичка,— для всіх.
В однієї жінки була маленька донька Оля. Коли дівчинці
виповнилося п’ять років, вона тяжко захворіла:
простудилась, почала кашляти й танула на очах. До нещасної матері почали
приходити родичі: Олині тітки, дядьки, бабусі, дідусі. Кожен приносив щось
смачне й поживне: липовий мед і солодке коров’яче масло, свіжі лісові ягоди й
горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Кожен говорив: «Треба
добре харчуватися, треба дихати свіжим повітрям і хвороба втече в ліси й на
болота». Оля їла мед у стільниках і солодке коров’яче масло, лісові ягоди й
горіхи, перепелині яєчка й бульйон з курячого крильця. Але нічого не допомагало
– дівчинка вже ледве вставала з ліжка. Одного дня біля хворої зібрались усі
родичі. Дідусь Опанас сказав: - Чогось їй не вистачає. А чого – і сам не можу
зрозуміти. Раптом відчинились двері і в хату війшла прабабуся Олі – столітня
Надія. Про неї родичі забули, бо багато років сиділа прабабуся Надія в хаті,
нікуди не виходила. Але почувши про хворобу правнучки, вирішила навідати її.
Підійшла до ліжка, сіла на ослінчик, взяла Олину руку в свою, зморшкувату і
маленьку, й сказала: - Немає в мене ні медових стільників, ні солодкого коров’ячого
масла, немає ні свіжих лісових ягід, ні горіхів, немає ні перепелиних яєчок, ні
курячого крильця. Стара я стала, нічого не бачу. Принесла я тобі, мила моя
правнучко, один-єдиний подарунок: сердечне бажання. Єдине бажання залишилось у
мене в серці – щоб ти, моя квіточко, видужала й знову раділа ясному сонечкові.
Така величезна сила любові була в цьому доброму слові, що маленьке Олине серце
забилось частіше, щічки порозовішали, а в очах засяяла радість.
Серед поля стоїть маленька хатина. її побудували, щоб у негоду люди могли сховатися й пересидіти в теплі.
Одного разу серед літнього дня захмарило й пішов дощ. А в лісі в цей час було троє хлопців. Вони сховалися в хатинці й дивилися, як з неба ллє, мов з відра.
Коли це бачать: до хатини біжить ще один хлопчик.Незнайомий. Мабуть, з іншого села.Одежа на ньому була мокра, як хлющ. Він тремтів од холоду.
І ось перший із тих хлопців, які сиділи в сухому одязі, сказав:
— Як же ти змок на дощі! Мені жаль тебе...
Другий теж промовив красиві й жалісливі слова:
— Як страшно опинитися в зливу серед поля! Я співчуваю тобі...
А третій не сказав ні слова. Він мовчки зняв із себе сорочку й дав її змоклому хлопчикові. Той скинув мокру сорочку й одягнув суху.
Українська мова с.17 вправа 41, вивчити правило на с. 16
Літературне читання ( до 29 вересня)прочитати оповідання В.О.Сухомлинського ( "Добре слово","Красиві слова і красиві діла"); ознайомитися з життям і творчістю Василя Олександровича Сухомлинського;
дослідити ,з якими числами пов'язане життя та творчість письменника
Нам пощастило жити на такій чудовій планеті, де повітря являє собою саме таку суміш хімічних елементів, яка нам потрібна, де є багато води, а температура якраз придатна для існування життя(як мінімум на більшій частині території майже весь час). Звичайно, насправді ми тут як раз завдяки всім цим обставинам, які і дали можливість розвиватися життя в нашому розумінні. Нижченаведено перелік цікавих та пізнавальних фактів про Землю.
Навчити учнів добре читати – одне з найважливіших завдань школи. Ще В. Сухомлинський писав, що „читання – це віконце, через яке діти бачать і пізнають світ і самих себе”. Читання є основою опанування всіх наук, розвитку людського інтелекту. У цьому складному процесі беруть участь зір, мислення, мовлення, сприйняття, пам’ять, уява, слухові та зорові аналізатори. Дітям непросто поєднувати водночас зорове сприйняття букв, слів, речень, усвідомлювати прочитане, визначати ставлення до нього. Не володіючи технікою читання, дитина втрачає до нього інтерес, погано розуміє і засвоює текст, швидко стомлюється. Тому розвиток техніки цього вміння та розуміння прочитаного – слів, словосполучень, речень - взаємопов’язані і мають здійснюватися одночасно.
