Ці високоспеціалізовані деревні птахи живляться комахами, що живуть під корою дерев, а також насінням та плодами. Типові птахи, що лазять по деревах.
Дятли мають долотоподібний дзьоб, короткі лапи з міцними кігтями. Живляться комахами, яких видобувають з-під кори довгим язиком через отвори, зроблені дзьобом. Крім того, їдять насіння хвойних рослин. Для їх добування дятли влаштовують «дятлові кузні». Шишку встромлють у щілину, видовбану в дереві, і лише після цього з неї видзьобують насіння. Такі «кузні» трапляються в хвойних лісах дуже часто. Під ними лежать великі купи використаних шишок.
Дятли — дуже корисні птахи. Вони ніколи не псують кору здорових дерев. Дупла, зроблені ними, часто використовують інші птахи, серед яких багато корисних. В Україні є кілька видів дятлів: звичайний дятел, малий дятел, трипалий дятел, зелена жовна та чорна жовна.
Всі види справжніх дятлів навесні дізнаються і закликають один одного за допомогою так званої барабанної трелі, що виникає від частих ударів дзьоба про сухе дерево. Проте кожен стовбур або сук має своє звучання. Тому відеорозпізнавальними елементами барабанного дробу є частота ударів дзьоба і загальна тривалість трелі.
Численного всюди великого строкатого дятла дізнатися неважко як за зовнішнім виглядом, так за його барабанної трелі. Вона завжди коротка, складається з 10-12 ударів і триває менше секунди. На початку вона звучить різко, до кінця слабшає. Окремі удари не помітні і зливаються в загальний тріск. Цей дятел завбільшки з дрозда, пофарбований строкато: спина чорна, плечі білі, подхвостье і потилицю червоні. Самки на відміну від самців не мають червоного кольору на голові.
Білоспинний дятел
Схожий на нього білоспинний дятел пізнається по білій спині і чорним плечах, а також за кольором тім'я, яке у самців червоне. У самок воно чорне. Барабанна трель у цього дятла абсолютно особлива. Вона не має різкого початку і кінця і триває близько двох секунд. Що складають її, приблизно 30 ударів, добре помітні, і вся трель справляє враження музичної фрази. Білоспинний дятел пов'язаний взимку з березовими деревостанами. Якщо стовбур берези сильно заражений личинками березового заболонніка і вусанів, дятел довбає його мало не цілий день. Навколо дерева, на якому годувався білоспинний дятел, звичайно валяється деревна труха, шматки березової кори і гнилої деревини.
Строкатий дятл
Строкато пофарбованого малого строкатого дятла легко впізнати за його крихітним розмірами. Це найменший з наших дятлів, величиною трохи більше горобця - зовсім крихта, і зустріч з ним завжди приємна. Цей дятел довірливий і підпускає до себе близько. Свою присутність він часто видає високим неквапливим писком - повторюваним кілька разів поспіль «ПІІ-ПІІ-ПІІ-ПІІ-ПІІ». Малий строкатий дятел видає порівняно коротку, дуже часто повторювану трель. Для своєї «гри» іноді використовує горизонтальні гілки великих дерев. В цьому випадку він барабанить, тримаючи дзьоб вниз, чого інші види дятлів не роблять. Політ, як у всіх дятлів, хвилеподібний. Взимку він дотримується листяних дрібнолісся, заплав річок, садів і парків. Іноді залітає навіть у великі міста.
Трипалого дятла треба шукати в середньовікових ялинниках. Під час годівлі він подовгу сидить на одному і тому ж великому дереві, поїдаючи різних короїдів (граверів, друкарів) та їх личинки.
Середній строкатий дятел, що живе в зоні мішаних лісів і дібров, видобуває комах з поверхні стовбурів, з тріщин і складок кори. Деревину він довбає рідко.
Чорний дятел, або желна, - найколоритніший з усіх дятлів, що привертає увагу зовнішністю і голосом. Його присутність в лісі завжди радує, і не тільки тому, що при зустрічі з ним майнула думка: «Значить, збереглися ще в лісах великі дерева, в яких він може гніздитися!» Радує сама поява цього птаха, на перший погляд безглуздої і незвичайною, але володіє самобутньої притягальною силою. Мені важко сказати, в чому саме незвичність і привабливість чорного дятла. В ньому, мабуть, все незвично: чорне оперення, якийсь дикий погляд майже безбарвних очей з абсолютно особливою формою зіниці, звичка визирати за стовбура дерева, величезний світлий дзьоб, яким дятел орудує, як тесляр долотом. У пошуках комах він іноді розтрощує величезні старі пні і видовбує великі отвори в стовбурах дерев. Відомі випадки, коли чорний дятел проникав всередину забитих на зиму будинків, роблячи великі дірки в товстих свіжих дошках і поїдав зимуючих в будинку комах, в тому числі і тарганів. Яким чином, питається, він міг здогадатися, що в будинку живуть комахи? Неясно також, якими органами почуттів керується чорний дятел, коли він, видовбуючи поглиблення у вигляді воронок у великих смереках, добирається, нарешті, до мурашок, що мешкають в гнилій деревині товстого дерева. Оглядає він дерево, вистукує або, може бути, винюхує? Одним словом, в біології і поведінці чорного дятла ще не все ясно, хоча про нього і написано досить багато статей. Особливий інтерес представляють його голосові реакції. Вони більш різноманітні, ніж у інших дятлів. Трель тривати близько 3 секунд. При цьому окремі удари, складові дріб, добре помітні. Вони слідують один за іншим зі швидкістю 16 раз в секунду. Вся дріб звучить як довгий розкотисте «ррррррр ...», загасаюче в кінці. Орієнтуючись по ній, іноді вдається підійти до дятла на досить близьку відстань і розглянути його в бінокль. Будучи сполохані, чорний дятел на льоту завжди подає характерний голос. Це або пісня - гучне кликанье «кли-кли-кли-кли ...», що видається зазвичай навесні, на гніздовий ділянці, причому як на льоту, так і на дереві, або переривається часта голосова трель «прьпрь ... прьпрьпрь ... прьпрь ...», за звучанню якої легко визначити напрямок польоту дятла. Вона буває чутна в усі пори року, але найчастіше восени та взимку. По всій видимості, це видовий закличний крик дятла. Він видається тільки на льоту. В кінці голосової трелі, варто лише трохи зачекати, обов'язково пролунає протяжний тужливий, гучний жалібний крик «ткяя», повторюваний кілька разів. Який сенс цього крику? Охорона території? Або, може бути, крик самотності? Людським вухом він сприймається як заклик до себе подібним. У всякому разі, видавши сигнал, дятел довго прислухається, а почувши відповідь, підлітає, цікавиться. Тим не менш, чорні дятли воліють триматися всю осінь і частину зими поодинці. Може бути, вони все-таки підтримують голосовий контакт один з одним, але на великій відстані? Як, інакше, можна пояснити початок утворення пар в середині зими? Всі ці питання треба ще з'ясовувати.
Всіх перерахованих вище дятлів відносять до групи так званих долбящіх дятлів, які видобувають собі корм переважно за допомогою довбання. Барабанна трель у них стала головним засобом спілкування в шлюбний період і виникла, очевидно, на основі звуків, що супроводжують довбання в процесі кормодобиванія. Пісня як така у них відсутня. Вона збереглася лише у чорного дятла і в якійсь мірі у малого строкатого.